23 лютого 2009Тетяна Пронь

Данило Кіш: Книга про любов у смерті та смерть у любові

Данило Кіш, Книга любові і смерті

Якщо Ви прагнете легкої, ненапряжної, зі смаком еротики прози, то «Книга любові і смерті» Данила Кіша - не такий випадок. Це не банальне дитя маскультури, яке можна нашвидкоруч прочитати у метро і так само з легкістю забутися. Бо вона з таких, що змушують мізки постійно бути у напруженні, рефлексувати й аналізувати, повертатися до вже прочитаного і самому робити висновки, які автор не піднесе Вам на тарілочці.

 
17 лютого 2009Тетяна Пронь

Леонід Кононович, «Повернення» : У пошуку себе

Леонід Кононович, Повернення

«Повернення» Леоніда Кононовича не дарма знайшло нове життя у другому перевиданні. Книга варта того, щоб до неї повернутися. Варта не тільки тому, що зображає внутрішній гострий конфлікт героя з реальністю, за чим пильно стежить око читача. А ще й тому, що написана простими, але майстерно вибраними словами, що можуть таки щось розбудити всередині.

 
25 листопада 2006Тетяна Пронь

«Романа» – досвід красивого кохання

Романа «Основний інстинкт» в українському прозовому варіанті з Романою Плащук в головній ролі – що ви скажете на таку назву? Таке собі чорняве, біляве, чи яке там стерво, яке западає в серце західноукраїнському хлопцеві, і в ньому (в цьому серці) киплять гормони, соромно сказати, через верх. Як її позбутися, цієї Романи, Мани, Омани ...?

 
21 листопада 2006Тетяна Пронь

Володимиролисівський погляд на картини Ієроніма Босха, чи «І прибуде суддя»

Ніколи не сподівалася, що сучасна книга може на тільки вдертися у твою реальність і примусити волосся стати дибки. Прагнете адреналінчику – прочитайте «І прибуде суддя» Володимира Лиса. Скільки мотивів, скільки цікавих мотивів для інтелігентного читача. По-перше, такий близький серцю мотив забитого провінційного містечка, яке живе своїм життям (перепрошую за тавтологію) і яке в рамки світосприйняття «міщанина» не вкладається аж ніяк. Коли усі знають про тебе все, коли всі знають те , чого не знаєш ти, коли всі розуміють , що ти тут зайвий, а ти бачити цього категорично не хочеш. Залишається єдиний вихід: вдягнутися у лахміття жебрака і стати суддею, але не «мирським», а своїм особистим.